Нове дослідження підтверджує тісний зв’язок між м’язовою силою та зниженням ризику розвитку діабету 2 типу навіть у людей із генетичною схильністю до цього захворювання. Дослідження понад 140 000 дорослих у Великій Британії показало, що більш висока сила захоплення, надійний показник загальної м’язової маси, була пов’язана зі на 44% нижчим відносним ризиком розвитку діабету 2 типу протягом 7,4-річного періоду. Це відкриття підкреслює критичну роль способу життя в зниженні генетичних ризиків.
Дизайн дослідження та ключові результати
Дослідники проаналізували дані UK Biobank, відстежуючи учасників, які не мали діабету на початку дослідження. Вони використовували силу зчеплення як показник роботи м’язів і оцінили генетичний ризик на основі 138 відомих генетичних варіантів, пов’язаних з діабетом 2 типу. Результати були очевидними: люди з більшою силою продемонстрували значно менший ризик розвитку захворювання, незалежно від їхньої генетичної схильності.
Примітно, що навіть у людей з високим генетичним ризиком спостерігалося зниження абсолютного ризику розвитку діабету зі збільшенням м’язової сили. Це свідчить про те, що зміни способу життя, зокрема нарощування м’язової маси, можуть суттєво протидіяти успадкованій вразливості.
Чому м’язи важливі для здорового метаболізму
М’язова тканина відіграє центральну роль у метаболізмі глюкози. Коли ви збільшуєте м’язову масу за допомогою силових тренувань, ваше тіло стає більш ефективним у поглинанні та зберіганні цукру в крові, покращуючи чутливість до інсуліну. Цей процес відбувається завдяки підвищенню рівня GLUT4 (переносника глюкози) і покращенню функції мітохондрій у скелетних м’язах.
Навпаки, втрата м’язової маси послаблює цей метаболічний механізм, збільшуючи ймовірність інсулінорезистентності та, зрештою, діабету 2 типу. Ось чому збереження або збільшення м’язової сили стає особливо важливим із віком, коли природна втрата м’язів прискорюється.
Гени проти способу життя: взаємозв’язок нюансів
Хоча гени відіграють певну роль у ризику діабету, це дослідження підтверджує, що вони не є прогностичними. Люди з високим генетичним ризиком все ще отримували користь від більшої м’язової сили, хоча захисний ефект був трохи слабшим порівняно з тими, хто мав меншу генетичну схильність. Однак навіть люди з високим ризиком і сильними м’язами мали менший абсолютний 8-річний ризик розвитку діабету, ніж люди з низьким або середнім ризиком зі слабкими м’язами.
Це свідчить про те, що вибір способу життя, особливо нарощування м’язів, може бути потужним, навіть якщо ваші гени налаштовані проти вас.
Висновок
Це дослідження доповнює зростаючу кількість доказів того, що нарощування м’язової маси є активним кроком до захисту метаболічного здоров’я. Сила хвата, яку можна легко покращити за допомогою силових тренувань і функціональних рухів, таких як підняття тягарів або повсякденних дій, таких як перенесення продуктів, служить практичним, вимірюваним показником. Незалежно від того, чи керуєте ви існуючим ризиком, чи просто прагнете зберегти здоров’я в довгостроковій перспективі, пріоритетність сили є однією з найефективніших стратегій.
