Мовчання та безвольність: чому продовжують проходити гінекологічні огляди без згоди жінок під наркозом
Образа, порушення кордонів, моральна неприйнятність – це лише частина слів, які спадають на думку, коли йдеться про практику гінекологічного огляду непритомних жінок без їхньої згоди. Ця практика, яка бере свій початок з кінця 19 століття, мала бути давно похована під тягарем етичних і правових змін. Однак, як показує вихідний матеріал і, на жаль, мій власний досвід, він продовжує існувати, вкорінений у системі, яка цінує навчання більше, ніж повагу до людської гідності.
Особливо дратує не сама практика (хоча вона є глибоко проблематичною), а неймовірна бездіяльність і мовчання навколо неї. Це не просто поодинокі випадки, скоєні недобросовісними студентами чи лікарями. Це системна проблема, глибоко вплетена в тканину медичної освіти і, що ще гірше, увічнена деякими ключовими фігурами в цій галузі.
Я пам’ятаю, як на початку своєї кар’єри чув обґрунтування цієї практики. «Це необхідно для навчання», — сказали деякі вчителі. «Де студенти отримають досвід, як не тут?» Ці слова прозвучали як холодний розрахунок, ігнорування елементарних принципів поваги до пацієнта. Тоді я був молодим і наївним і не наважувався заперечувати авторитет старших колег. Тепер я розумію, наскільки неправильним був мій вибір.
Проблема не у відсутності знань, а у відсутності моральних орієнтирів. Медична освіта повинна не тільки надавати студентам навичок, а й виховувати в них глибоке почуття відповідальності перед пацієнтом. Ігнорування права жінки на самостійність є прямим ударом по цьому принципу.
У вихідному матеріалі слушно зазначається, що «навчальні лікарні беруть пацієнтів, які перебувають у найгіршому становищі для розуміння того, що відбувається — вони без свідомості — і використовують їх у спосіб, який не залишає фізичних слідів і часто не задокументований у медичних картах пацієнта». Це цинічна експлуатація вразливості. Пацієнти, які знаходяться без свідомості, не можуть захистити себе. Вони покладаються на те, що лікарі та медичні працівники піклуються про них з повагою та гідністю. Використання їх тіла для навчання без їхньої згоди є зрадою цієї довіри.
Як не дивно, деякі захищають цю практику, стверджуючи, що «запит на згоду збільшить ймовірність того, що пацієнти відмовляться, позбавляючи студентів важливої частини їхнього навчання». Це абсурдний аргумент. Якщо студент не готовий вчитися у тих, хто дає згоду, то він не готовий бути лікарем. Справжній лікар повинен вміти будувати стосунки з пацієнтами, завойовувати їх довіру та поважати їх право на автономію.
У вихідному матеріалі згадується рух #MeToo і суд над Ларрі Насером. Ці події мали стати переломним моментом, який спонукав медичну спільноту переглянути свої погляди на сексуальне насильство та зловживання владою. Проте, як бачимо, прогрес незначний.
Я думаю, що настав час переглянути наш підхід до навчання. Замість того, щоб використовувати уразливих пацієнтів як навчальний посібник, необхідно розробити альтернативні методи навчання, які не порушують прав людини. Симуляції, віртуальна реальність, відео та інші інструменти можна використовувати, щоб дати студентам можливість отримати необхідні навички без ризику завдати шкоди пацієнту.
Також важливо привернути увагу до проблеми та притягнути до відповідальності тих, хто продовжує таку практику. Держави, які прийняли закони, що захищають пацієнтів від такої практики, повинні забезпечити їх виконання. Медичні школи повинні розробити та впровадити політику, що забороняє гінекологічні огляди без згоди. І найголовніше, медичні працівники повинні визнати, що використання вразливих пацієнтів як засобів навчання є не тільки незаконним, але й аморальним.
Вихідний матеріал пропонує «просто запитати». Це просте, але ефективне рішення. Якщо студент не готовий питати дозволу, то він не готовий бути лікарем.
Я вважаю, що настав час припинити виправдовувати цю практику. Це не потрібно для навчання. Вона порушує права людини. Вона аморальна. І пора її зупинити.
Що можна зробити, щоб змінити ситуацію?
- Підтримувати законодавчі ініціативи спрямовані на захист прав пацієнтів.
- Заохочуйте медичні школи до розробки та впровадження суворої політики, що забороняє гінекологічні огляди без згоди.
- Підвищення обізнаності про проблему в суспільстві та серед медичних працівників.
- Притягнути до відповідальності тих, хто продовжує цю практику.
- Розробка та впровадження альтернативних методів навчання, які не порушують прав людини.
- Заохочуйте студентів-медиків ставити під сумнів неетичні практики.
- Створюйте безпечні простори щоб пацієнти повідомляли про випадки насильства.
- Впровадити систему звітності та розслідування випадки порушення прав пацієнтів.
- Навчати медичних працівників принципи етики та поваги до пацієнтів.
- Формуйте культуру відповідальності в медичних закладах.
Особистий досвід і думки:
Пригадую випадок, коли під час чергування в гінекології я була свідком того, як студентка старших курсів медичного факультету проводила гінекологічний огляд пацієнтки під наркозом без її згоди. Я був шокований і обурений, але боявся говорити, боячись наслідків для своєї кар’єри. Тепер я розумію, що вчинив неправильно. Мені довелося говорити, навіть якщо це коштувало мені роботи.
Цей випадок навчив мене, як важливо відстоювати те, у що ти віриш, навіть коли це важко. Він навчив мене, що мовчання — це співучасть. І він навчив мене, що справжній лікар має бути не лише кваліфікованим фахівцем, а й людиною зі стійкими моральними принципами.
висновок:
Гінекологічні огляди без згоди жінки під наркозом – це не тільки медична проблема. Це питання прав людини. Це етичне питання. Це питання справедливості. І настав час її вирішити.
Ми повинні створити світ, де кожна жінка може відчувати себе в безпеці та поважати її, коли справа стосується її тіла та здоров’я. Ми повинні створити світ, де кожна жінка зможе почуватися впевнено та незалежно, коли справа стосується прийняття рішень щодо її тіла та здоров’я. І ми повинні створити світ, у якому кожна жінка відчуватиме повагу та цінність, незалежно від її ситуації чи обставин.
Це не просто мрія. Це мета, до якої ми повинні прагнути. І я вірю, що ми зможемо цього досягти, якщо працюватимемо разом.
