Коли дитинство вкрали: як виховання в ролі дорослого формує наше життя і як повернути собі право бути дитиною
Ми всі чули про важливість дитинства-безтурботні ігри, перші відкриття, формування особистості в безпечному та підтримуючому середовищі. Але що відбувається, коли це дитинство вкрадено? Коли дитина змушена брати на себе ролі, які не відповідають її віку, коли її емоційні потреби відсуваються на другий план, а замість цього вона стає опорою для батьків або братів і сестер? Я говорю про виховання дітей – феномен, який зачіпає мільйони людей по всьому світу, і про наслідки якого вони можуть не підозрювати довгі роки.
Я сама виросла в сім’ї, де рано навчилася бути дорослою. Не те, щоб це було щось жахливе, травматичне. Швидше, це була норма, в яку я вписувалася, як в звичний костюм. Я допомагала з домашніми справами, доглядала за молодшими братами, намагалася бути “дорослою” і відповідальною. У якийсь момент я навіть не пам’ятаю, коли закінчилося моє дитинство і почалося доросле життя.
І тільки через роки, коли я почала розбиратися в собі, в своїх почуттях і відносинах, я усвідомила, наскільки сильно це виховання вплинуло на моє життя. Я зрозуміла, що в мені живе постійна потреба доводити свою цінність, що я відчуваю провину, коли розставляю пріоритети для себе, що мені складно приймати допомогу від інших.
Що таке виховання дітей і чому воно відбувається?
Виховання дітей-це ситуація, коли дитина бере на себе роль дорослого, емоційно або практично підтримуючи своїх батьків або братів і сестер. Це не обов’язково зловживання або навмисне маніпулювання. Часто це пов’язано з незрілістю батьків, власними травмами, хворобами, відсутністю підтримки або просто обставинами, що склалися.
У таких ситуаціях дитина змушена адаптуватися, щоб забезпечити безпеку і стабільність в сім’ї. Він стає тим, хто заспокоює, втішає, допомагає, вирішує проблеми. Він стає тим, хто бере на себе відповідальність за емоційне благополуччя інших.
Але ця адаптація має свою ціну. Коли дитина бере на себе роль дорослого, він позбавляється можливості бути просто дитиною – грати, мріяти, досліджувати світ, робити помилки і вчитися на них. Він позбавляється можливості розвиватися в своєму власному темпі, відповідно до своїх потреб і інтересів.
Ознаки того, що ви виросли в ролі вихователя
Як дізнатися, що ви самі виросли в ролі вихователя? Ось кілька ознак, які можуть вказувати на це:
- Постійна потреба піклуватися про інших:Ви завжди готові прийти на допомогу, зголосилися допомогти, ви відчуваєте провину, якщо не можете допомогти.
- Труднощі з встановленням кордонів:Вам складно говорити “ні”, ви боїтеся образити або розчарувати інших.
- Складнощі з вираженням своїх потреб:Вам важко говорити про свої почуття і бажання, ви боїтеся, що вас не зрозуміють або засудять.
- Почуття провини, коли розставляєте пріоритети для себе:Вам здається егоїстичним піклуватися про себе, ви відчуваєте, що повинні спочатку задовольнити потреби інших.
- Постійне почуття відповідальності за емоційний стан інших:Ви відчуваєте, що вам потрібно контролювати емоції інших, щоб уникнути конфліктів чи неприємностей.
- Труднощі з довірою:Вам складно довіряти іншим, ви боїтеся, що вони вас підведуть або зрадять.
- Перфекціонізм:Ви прагнете до досконалості у всьому, щоб довести свою цінність і уникнути критики.
- Емоційне вигорання:Ви відчуваєте себе виснаженим і виснаженим, але продовжуєте працювати на знос.
Я пам’ятаю, як в юності я завжди намагалася бути найвідповідальнішою в компанії друзів. Я планувала всі заходи, стежила за тим, щоб всі були задоволені, вирішувала будь-які конфлікти. Я відчувала, що якщо я не буду цього робити, то щось піде не так. І тільки зараз я розумію, що це була спроба контролювати ситуацію, щоб уникнути почуття безпорадності і страху.
Як зцілитися від наслідків виховання в ролі дорослого?
Позбавлення від наслідків виховання в ролі дорослого-це довгий і складний процес, що вимагає усвідомленості, терпіння і готовності до змін. Але це можливо. Ось кілька кроків, які можуть допомогти вам на цьому шляху:
- Усвідомлення проблеми:Перший крок-визнати, що ви виросли в ролі вихователя і що це вплинуло на ваше життя. Це може бути болісно, але це необхідно для початку зцілення.
- Прийняття свого дитинства:Важливо прийняти своє дитинство таким, яким воно було, без осуду та самокритики. Пам’ятайте, що ви робили все, що могли, за тих обставин.
- Робота з травмою:Якщо ваше дитинство було травматичним, важливо звернутися до фахівця, щоб опрацювати травму і навчитися справлятися з її наслідками.
- Встановлення кордонів:Навчіться говорити ” ні ” і захищати свої кордони. Пам’ятайте, що Ви маєте право на свої потреби та бажання.
- Турбота про себе:Приділяйте час турботі про себе-фізичної, емоційної, ментальної. Робіть те, що приносить вам радість і допомагає розслабитися.
- Пошук підтримки:Зверніться за підтримкою до друзів, родини, психолога чи групи підтримки. Не залишайтеся наодинці зі своїми проблемами.
- Практика самоспостраждання:Будьте добрими до себе. Пробачте себе за помилки та недоліки. Пам’ятайте, що ви робите все, що можете.
- Повернення до дитинства:Дозвольте собі робити те, чого ви не могли робити в дитинстві – грати, мріяти, досліджувати світ, робити помилки та вчитися на них.
- Пошук нових ролей:Спробуйте себе в нових ролях, які не пов’язані з турботою про інших. Знайдіть те, що приносить вам радість і задоволення.
Я почала свій шлях до зцілення з усвідомлення того, що я не зобов’язана бути всім для всіх. Я навчилася говорити ” ні ” і встановлювати межі. Я почала приділяти час турботі про себе і займатися тим, що приносить мені радість. Я почала шукати підтримку у друзів і психолога. І я почала повертатися до своєї внутрішньої дитини, яка так довго була пригнічена.
Особистий досвід: повернення до себе
Нещодавно я згадала, як в дитинстві я любила малювати. Я годинами могла сидіти за столом і створювати свої власні світи на папері. Але коли я стала дорослою, я забула про своє захоплення. Мені здавалося, що малювання – це щось несерйозне і марне.
Але одного разу я згадала про своє захоплення і вирішила спробувати знову. І я була вражена тим, як це допомогло мені розслабитися і відволіктися від проблем. Малювання стало для мене способом самовираження і способом повернутися до своєї внутрішньої дитини.
Я почала малювати кожен день, і я відчула, як мій стан поліпшується. Я стала більш спокійною, впевненою в собі і щасливою. Я зрозуміла, що мистецтво-це не тільки спосіб самовираження, а й спосіб зцілення.
Укладення
Виховання в ролі дорослого-це серйозна проблема, яка може мати довгострокові наслідки для психічного та емоційного здоров’я. Але це не вирок. Завдяки уважності, терпінню та готовності до змін Ви можете вилікуватися від наслідків батьківства як дорослого і повернути собі право бути дитиною.
Пам’ятайте, ви заслуговуєте щасливого і повноцінного життя. Ви заслуговуєте на те, щоб вас любили, підтримували та приймали такими, якими ви є. Ви заслуговуєте на те, щоб бути просто дитиною.
